НА́ДИХ, ХУ,
На́дих, ху, м. Вдохновеніе, наитіе. Надих правдивої релігії. К. Кр. 23. Ми всі під надихом твоїм, як струни, грімим-рокочемо лицарські думи. К. Бай. 72. Повінуло тоді по хуторах поетичнім надихом. К. ХП. 19.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 482.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАДИ́ХАННЯ, НЯ, →← НА́ДИТИСЯ, ДЖУСЯ, ДИШСЯ,